🧐 Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік усіх фінансових показників виключно на підставі первинних документів. Це прямо передбачено п. 44.1 Податкового кодексу України (ПКУ).
🔍 Що це означає на практиці?
Усі доходи, витрати та інші показники, що впливають на визначення об’єктів оподаткування або податкових зобов’язань, мають бути підтверджені первинними документами, а також відповідними регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю та іншими передбаченими законом документами.
💡Ця норма застосовується як до резидентів, так і до нерезидентів, що ведуть господарську діяльність через постійне представництво, а також до іноземних юридичних осіб, визначених у пп. 133.1.5 ПКУ.
📌 Вимоги до первинних документів
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи.
✅ Для впорядкування обробки даних на основі таких документів можуть формуватися зведені облікові документи.
🗣 Мова первинної документації: лише українська
Всі первинні документи, регістри, бухгалтерська та інша звітність мають бути складені українською мовою.
❗️Це закріплено:
🔹 Законом України № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (ч. 5 ст. 13);
🔹Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 (п. 1.4 глави 1).
🔁 Якщо документ складено іноземною мовою — обов’язковим є впорядкований аутентичний переклад на українську.
📢 Документи, що надаються платником податків під час перевірки контролюючими органами, повинні бути оформлені державною мовою. Усі іноземномовні документи мають бути перекладені належним чином.
📌 Первинні документи — це не просто формальність, а юридично значуща основа для податкового та бухгалтерського обліку. Їх оформлення з порушенням вимог (зокрема мовних) може стати формальним приводом для податкових донарахувань або визнання даних недійсними під час перевірки.